Історія

Створення та розвиток технології VoIP почалося, за історичними мірками, порівняно недавно. Існує думка, що концепція передачі голосу за допомогою персонального комп’ютера через мережу з пакетною комутацією зародилася в Університеті штату Іллінойс (США). У 1993 році Чарлі Кляйн (Charley Kline) реалізував цю ідею, створивши Maven – першу програму для PC, що забезпечує передачу голосу по мережі. Тоді ж одним із самих популярних мережевих мультимедійних додатків стала розроблена в Корнельському університеті програма для організації відеоконференцій на платформі Macintosh – CU-SeeMe.

У квітні 1994 року обидві програми були випробувані для трансляції в Інтернеті польоту космічного човника Endeavor. NASA передавало на Землю зображення за допомогою програми CU-SeeMe, а звук – з допомогою Maven. Отримані сигнали з Льюісовского дослідного центру надходили на Macintosh, підключений до Інтернету, і будь-який бажаючий міг стежити за тим, що відбувається і чути голоси астронавтів. Пізніше програми об’єднали і з’явився варіант CU-SeeMe з повноцінною підтримкою аудіо і відео функцій для обох комп’ютерних платформ – Macintosh і PC.

У лютому 1995 року з’явився перший пакет програмного забезпечення для Інтернет-телефонії – Internet Phone, запропонований ізраїльською компанією VocalTec і дозволяв користувачам мультимедійних PC, що працюють під ОС Windows і обладнаних мікрофоном і навушниками або колонками, розмовляти з іншими такими ж користувачами. У якості середовища для голосового спілкування VocalTec планувала використовувати дуже популярні канали Internet Relay Chat (IRC), але компанія не повідомила Eris Free Network (EFNet), займається IRC про потенційно можливе збільшення графіка, і тому доступ до цих каналах для Internet Phone був закритий. Розбіжності були улагоджені лише через кілька тижнів.

Тим часом вже була створена приватна мережа серверів Internet Phone, а з сайту VocalTec були завантажені тисячі копій програми. Інші компанії, оцінивши привабливість практично дармових міжнародних розмов, буквально заполонили ринок продуктами для IP-телефонії. У вересні невелика компанія з Далласа випустила в продаж свою розробку – DigiPhone, яка забезпечувала вже дуплексну зв’язок, дозволяючи говорити і слухати одночасно.

У березні 1996 року VocalTec оголосила про своє спільне з найбільшим виробником ПЗ для комп’ютерної телефонії Dialogic проект – «Internet Telephone Gateway». Метою проекту було створення першого спеціалізованого телефонного шлюзу для IP-телефонії, що отримав назву VocalTec Telephonе Gateway (VTG), що об’єднує мережу Інтернет і ТфЗК. Зв’язавши традиційні телефонні канали з Інтернетом, VTG забезпечували можливість абонентам звичайних телефонних станцій, які не мали жодного уявлення ні про комп’ютери, ні тим більше про IP-мережах, скористатися всіма перевагами IP-телефонії.

У серпні 1997 року компанія VocalTec оголосила про свою програму телефонії наступного покоління NextGen Telephony Program і спільній угоді з маркетингу IP-телефонії в усьому світі з кількома ITSP, серед яких Delta Three, Biztrans Technology, PacificNet, NetTel, Halidon і Access Power. Завдяки цій програмі користувачі останній версії Internet Phone можуть використовувати шлюз одного із зазначених ITSP для зв’язку зі звичайним телефоном. Тоді ж почали використовуватися глобальні виділені мережі для передачі голосу по IP, призначені тільки для цього, а не загальнодоступна мережа Internet і якість голосового зв’язку стало вище.

Незважаючи на всі успіхи, Інтернет-телефонія не стала повноцінною заміною традиційної телефонії, але зайняла своє гідне місце, особливо в корпоративному сегменті, де на перший план виходить перевага об’єднання всіх інформаційних потоків в єдиний канал зв’язку. При цьому IP-телефонія виконує допоміжні функції, доповнюючи передачу даних і відео.